ЧИ ПОСТАНЕ В УКРАЇНІ МЕТАПОЛІТИЧНА ПРАВИЦЯ?
Протягом тривалого часу одним із суттєвих недоліків новітнього націоналістичного руху в Україні був брак систематичної роботи по опануванню метаполітичної царини.
Метаполітика — це впровадження у суспільстві ідей та цінностей, які не є політичними у звичному сенсі цього слова, але в кінцевому рахунку спрямовані на цілком конкретний політичний результат. Якщо політика звертається до суспільства гаслами та програмами, то метаполітика створює ґрунт для їхнього прийняття або неприйняття. Говорити, що націоналісти цілком ігнорували метаполітичну царину, не можна. Але роботі в цьому напрямку бракувало масштабності і, передусім, систематичності.
Останнім часом ситуація почала змінюватися в позитивний бік. Найбільш динамічним показав себе “АЗОВ”. Принаймні, за останні півроку азовці продемонстрували сплеск цікавих метаполітичних проектів. Серед них — видавництво “Орієнтири”, кіноклуб “Evropa” і літературний клуб “Пломінь”, випуск теоретичного журналу “Nova”.
Завданням метаполітичних практик є підготовка країни до серйозних політичних змін. Область їхнього здійснення — усе громадянське суспільство. Але наразі ситуація є такою, що належної “метаполітизації” потребує сам націоналістичний рух. А з цього і випливає вагомість таких явищ, як згаданий “Пломінь”, що зорієнтований на популяризацію правих світоглядних принципів передусім у дополітичній, філософській площині, або кіноклуб “Evropa” — чудовий зразок естетичного плекання здорового європеїзму.
В ситуації нинішньої політичної невизначеності націоналістам варто прораховувати різні варіанти власної стратегії і тактики. І серед них неодмінно має бути робота по посиленню власної метаполітичної активності. А щоб впоратися з цим завданням, необхідно починати з внутрішньої якості руху. Чим швидше націоналістичний загал це зрозуміє, тим перспективнішою стане боротьба.
Ігор Загребельний
